Диво під Печинською церквою. Печин, Орлині гори.

Я сиджу на передостанній кам'яній сходинці. За статуєю Діви Марії. Навколо тиша маленького села, що дрімає в цей спекотний літній полудень.
Сиджу тут задоволений. Мені подобаються історії, які закінчуються щасливо, я мало знаю таких пам'ятників. Мабуть, щастя здається нам надто очевидним, не потрібно привертати до них увагу чи дякувати за них. Я закриваю очі і дозволяю моїй уяві робити все, що вона може. У цій мирній і снодійній атмосфері...